середа, 17 лютого 2021 р.

Чому клієнт злиться на психолога?

 Перш, ніж почати опис кожної з можливих агресій скажу, що всі клієнти приходять до психолога (терапевта, аналітика та ін.) із певним запитом, що саме по собі уже є блокуванням для роботи спеціаліста: в зв'язку із тим, що клієнт чекає результату, він уже готовий, а значить оборона вибудувана, тут доцільно використати вислів "попереджений, значить захищений".  Але у нас є ще один захист, говорю у нас, бо я теж жива людина, і мене це також стосується - це трансфер на психолога (аналітика, терапевта та ін.). Як тільки ми починаємо працювати з психологом, ми одразу одягаємо на нього проєкцію когось із батьків, що заставляє відчувати до терапевта ті емоції, що й до батьків.



Трансфер (від англ. to transfer — переносити, переміщати) - перенесення материнського чи батьківського образу на психолога.

А знаючи, що всі, без винятку, навіть, дуже хороші батьки залишають слід в житті дитини, позитивного переносу  не існує. Він завжди пов'язаний з нарцистичними позиціями, такими як дитяча залежність, яка може скоро перетворитися в ненависть тому, що реакція розчарування сильніша ніж позитивні об'єктивні стосунки. Розчарування в терапевті буде утримуватися так довго, допоки нестійкі об'єктивні стосунки з психологом будуть слабнути все більше або їх замінить інший тип переносу. Це саме та процедура, яка викликає найбільш важкі прояви негативного переносу. В таких випадках клієнт часто несподівано припиняє лікування. Щоб цього не трапилося потрібно відкрито і чесно опрацьовувати деструктивні і нарцистичні реакції.

Ще одна ознака негативного переносу:

якщо на початку психотерапії тривога слабне, це вказує тільки на те, що клієнт інвестував частину лібідо в перенос, включно з негативним компонентом, а зовсім не те, що він вирішив свою тривогу. В ході терапії потрібно час від часу зменшувати гостроту тривоги, але в цілому психолог має дати клієнту зрозуміти, що той може отримати хороше самопочуття тільки якщо максимально активує особисту деструктивність і тривогу.

Ще один приклад 

є результатом заперечення негативного переносу на початку терапії і помилкового погляду на силу позитивного. В такій терапії між аналітиком і клієнтом через деякий час в повній мірі встановлюється згода. Більше того, клієнт стає повністю залежним від аналітика, від його інтерпретувань, і, за можливості він буде залишатися в цьому стані і надалі, протягом всього процесу згадування. Але пізніше гармонія зруйнується. Чим глибше аналіз, тим сильніший супротив; він зростає в міру наближення до патогенної ситуації. На додачу до цієї проблеми, в процесі переносу виникає фрустрація, яка, рано чи пізно, безумовно має виникнути, оскільки особистий запит, який клієнт пред'являє аналітику, не може бути задоволеним. В більшості випадків клієнт реагує на фрустрацію в'ялою аналітичною роботою, відігруванням, тобто поводить себе так, як він вів себе колись в минулому в аналогічній ситуації. Нав'язливе повторення, яке являється ознакою фіксації, також керує психічним проявом витісненого матеріалу в ситуації трансферу. Отже, клієнт залишає активну роботу психологу, щоб той здогадувався про те, що клієнт хоче повідомити і не може виразити. Зазвичай це стосується того, що клієнт очікує до себе любові.

Тут уявна всемогутність терапевта піддається екстримальній перевірці. І тут, якщо терапевт не встигає розкрити цей перенос або помітити його, конфлікт клієнта перестає бути внутрішнім, а виникає тепер між клієнтом і терапевтом, і в такий  спосіб доходить до критичної точки.

Тут клієнт стає перед вибором: втратити психолога і його любов або знову повернутися до активної роботи. Якщо перенос сильний, іншими словами клієнт має мінімум об'єктивного лібідо, яке вже відійшло від фіксації, він починає боятися втрати. В таких випадках часто відбувається дещо дивне, тільки аналітик втрачає надію і цікавість до даного випадку, раптово спливає багато матеріалу, який дозволяє швидко завершити аналіз.

Ще один приклад,

 якщо клієнта до психолога приводять батьки. Тут взагалі "веселі каруселі". Якщо психолог береться за роботу з клієнтом - це, як правило не сепаровані діти (діти в тілі дорослих) чи, саме діти, і в нього виходить досягти результату, у батьків вмикається сильний супротив - конкуренція з психологом (особливо, якщо психолог жінка). Звичайно процес несвідомицй. А все тому, що коли батьки приводять дитину до психолога, в них уже активоване відчуття, що вони "погані батьки", а якщо ще й психолог досягає результату у роботі з дитиною, воно підсилюється ("я погана мама, я не змогла досягти результаті у вихованні, а вона змогла, але ж вона чужа, значить вона краще виховує..."). І тут, коли поведінка дитина почала нормалізуватися:  якщо це дитина, мама каже "Велике дякую! Нам достатньо!"; якщо це мама "дорослої дитини", за 20 років, то вона буде створювати такі ситуації, щоб спровокувати у неї рецедив або нівелювати роботу психолога. Тому, в таких випадках, працювати потрібно не тільки з дитиною...


Немає коментарів:

Дописати коментар