Людське життя розвивається семирічними циклами. Кожен цикл завершується різною кризою, що веде до наступного етапу.
0 до 7 років
Сильний зв'язок з матір'ю. Горизонтальне пізнання світу. Створення почуттів. Запах матері, молоко матері, голос матері, тепло матері, поцілунки матері є першими відчуттями. Період, як правило, закінчується вилуплення з захисного кокона материнської любові і відкриттям більш-менш холодної решти світу.
Перший важливий етап в низці кризових періодів, його ще називають періодом «вкорінення». У цей час формується глобальне ставлення до світу: чи безпечний він чи ворожий. І ставлення це бере початок з того, що відчуває малюк в сім'ї, чи його люблять і приймають або, в силу тих чи інших причин, йому доводиться «виживати».
Як ви розумієте, мається на увазі не фізичне виживання (хоча сім'ї бувають різні, в тому числі такі, де дитині доводиться боротися за виживання в прямому значенні цього слова), а психологічне: наскільки маленька людина відчуває себе захищеною серед найближчих людей, позбавленою від різного роду стресів.
Це дуже важливий період, оскільки від відчуття, що світ навколо доброзичливий залежить і самооцінка, ставлення людини до самої себе. Звідси нормально розвивається і допитливість і бажання бути краще і ще багато іншого.
Така дитина дорослішає з почуттям значущості власних зусиль: «Я буду намагатися, а світ навколо мене підтримає». Такі діти виходять оптимістами, не бояться самостійності і прийняття рішень. Недовіра до світу у дорослих (а значить до світу взагалі) формує людину, що вічно сумнівається, безініціативну, апатичну. Такі люди, виростаючи, не здатні прийняти не тільки себе, з усіма недоліками і перевагами, їм так само зовсім не знайоме почуття довіри до іншої людини.
7 до 14 років
Сильний зв'язок з батьком. Вертикальне пізнання світу. Створення особистості. Батько стає новим винятковим партнером, союзником у відкритті світу поза сімейним кокона. Батько розширює захисний сімейний кокон. Батько стає орієнтиром. Мати була любима, батько повинен бути обожнюючим.
Це перехід від дитинства до дорослості, коли власні сили оцінюються через призму достоїнств інших людей, йде постійне порівняння: «я краще чи гірше, чи відрізняюся від інших, якщо - так, то чим саме і як це для мене - добре чи погано?» . І найголовніше: «Як я виглядаю в очах інших людей, як вони мене оцінюють, що означає бути індивідуальністю? » Завдання, яке стоїть в цей період перед людиною - визначити міру власної незалежності, свій психологічний статус, межі свого Я серед інших.
Саме тут приходить розуміння того, що існує величезний дорослий світ зі своїми нормами і правилами, які потрібно прийняти. Тому так важливий досвід, отриманий поза домівкою, тому всі настанови батьків стають непотрібними і тільки дратують: головний досвід там, в дорослому світі, серед однолітків. І набивати шишки хочеться тільки самому, без дбайливих маминих рук.
Позитивне вирішення цієї кризи призводить до ще більшого зміцнення самооцінки, зміцнілої впевненості у власних силах, що «я все можу сам». Якщо ж криза не розв'язалася належним чином, то на зміну залежності від батьків приходить залежність від більш сильних і впевнених у собі однолітків, від будь-яких, навіть нав'язаних «норм» середовища, від обставин, нарешті. «Навіщо намагатися, добиватися чогось, у мене все одно нічого не вийде! Я гірше всіх ... ».
Невпевненість в собі, заздрість до чужих успіхів, залежність від думки, від свого зовнішнього вигляду, від обличчя і тіла, від оцінки оточуючих - ось ті якості, які людина, що не пройшовши другу кризу несе у своє подальше життя.
14 до 21 року
Бунт проти суспільства. Пізнання матерії. Створення інтелекту. Це криза підліткового віку. З'являється бажання змінити світ і зруйнувати існуючі структури. Молодь нападає на сімейний кокон, потім на суспільство в цілому. Підлітка спокушає все, що «повстає», - гучна музика, романтичні відносини, прагнення до незалежності, втеча, зв'язок з маргінальними групами молоді, анархістські цінності, систематичне заперечення старих цінностей.
Третій кризовий період пов'язаний з пошуком власного місця в цьому складному світі. Приходить розуміння того, що чорно - білі фарби попереднього періоду вже не годяться для того, щоб розуміти всю палітру зовнішнього світу, який набагато складніший і не однозначний, ніж здавався до цього часу.
На цьому етапі знову може з'явитися незадоволеність собою, страх, що «я не відповідаю, я не зможу ...». Адже мова йде про пошук власного шляху в цьому нелегкому світі, самоідентифікації.
При невдалому проходженні даної кризи є небезпека впасти в пастку самообману: замість власного шляху, шукати об'єкт для наслідування або «широку спину», за яку можна ховатися все життя, або, навпаки почати заперечувати всілякі авторитети, але при цьому не пропонувати нічого свого, обмежитися тільки протестом, без конструктивних рішень і шляхів.
Саме в цей період формується «звичка» піднімати власну значимість шляхом приниження, приниження значущості інших, яку ми так часто зустрічаємо в житті. Про вдале проходження кризи свідчить вміння спокійно і з повною відповідальністю прийняти самого себе таким, яким ти є, з усіма недоліками і перевагами, знаючи, що власна індивідуальність важливіша.
21 до 28 років
Вступ в суспільство. Стабілізація після бунту. Зазнавши невдачі з руйнуванням світу, в нього інтегруються, бажаючи спершу бути краще, ніж попереднє покоління. Пошуки більш цікавої роботи, ніж у батьків. Пошуки більш цікавого місця життя, ніж у батьків. Спроба створити більш щасливу пару, ніж у батьків. Вибір партнера і створення сімейного вогнища. Створення власного кокона. Період зазвичай закінчується шлюбом.
З цієї миті людина виконала свою місію і завершила з першим захисним коконом.
Наступна криза, за умови її благополучного проходження, приносить нам вміння без страху щось змінювати у своєму житті, в залежності від того, як змінюємося ми самі. Для цього треба подолати в собі певний «абсолют», що змушує нас вірити в те, що все, що зроблено в житті до цього моменту - це назавжди і нічого нового вже не буде.
Глобальний життєвий курс, за яким ми рухалися до цього часу, чомусь перестає задовольняти. З'являється незрозуміле почуття занепокоєння, незадоволеності тим, що є, смутне відчуття, що могло бути по - іншому, що упущені якісь можливості, і змінити вже нічого не можна.
При успішному проходженні цього етапу кризи зникає страх перед змінами, людина розуміє, що ніякий життєвий курс не може претендувати на «абсолютний», глобальний, раз і назавжди даний, що його можна і потрібно змінювати, в залежності від того, як змінюєшся ти сам, не боятися експериментувати, починати щось спочатку. Тільки за умови такого підходу можна успішно минути наступну кризу, яку називають «корекцією життєвих планів», «переоцінкою установок».
КІНЕЦЬ ПЕРШОГО КВАДРАТУ 4✖7 років
Після першого квадрата, що завершується створенням власного кокона, людина вступає в другу серію семирічних циклів.
28 до 35 років
Створення сімейного вогнища. Після одруження, квартири, машини з'являються діти. Цінності акумулюються всередині кокона. Але якщо чотири перших циклу не були пройдені успішно, вогнище руйнується. Якщо відносини з матір'ю були прожиті не належним чином, вона буде докучати своїй невістці. Якщо з батьком, він почне втручатися в справи молодої пари. Якщо бунт проти суспільства не було пережито, є ризик конфліктів на роботі. 35 років - той вік, в якому погано визрілий кокон часто вибухає. Тоді відбуваються розлучення, звільнення, депресія, психосоматичні хвороби. Тоді перший кокон повинен бути відкинутий і ...
Настає ця криза, коли вже накопичено досвід у взаєминах з оточуючими, в кар'єрі, в родині, коли вже отримано багато серйозних життєві результати.
Ці результати починають оцінюватися не з точки зору досягнень, як таких, а з точки зору особистої задоволеності. " Навіщо мені це? Чи варто було воно таких зусиль? ». Багатьом усвідомлення власних помилок здається дуже болючим, чимось, чого потрібно уникати, чіпляючись за минулий досвід, за ілюзорні ідеали.
Замість того, щоб спокійно скорегувати плани, людина говорить собі: «Я не зраджу своїм ідеалам, буду дотримуватися раз і назавжди обраного курсу, я повинен довести, що мав рацію, не дивлячись ні на що!». Якщо у вас вистачило мужності визнати помилки і скоригувати своє життя, свої плани, то вихід з цієї кризи - новий приплив свіжих сил, відкриття перспектив і можливостей.
Якщо ж почати все з початку неможливо, цей період буде для вас швидше руйнівним, ніж конструктивним.
35 до 42 роки
Все починається з нуля. Після кризи людина, збагачена попереднім досвідом і помилками, реконструює другий кокон. Потрібно переглянути ставлення до матері, сім'ї, батька, зрілості. Це період, коли у розлучених чоловіків з'являються коханки, а у розлучених жінок - коханці. Вони намагаються сприйняти те, що очікують, вже не від шлюбу, а від протилежної статі.
Стосунки із суспільством також повинні бути переглянуті. Відтепер роботу вибирають не з точки зору її безпеки, а за тим, наскільки вона цікава, або за вільним часом, який вона залишає. Після руйнування першого кокона людина завжди відчуває бажання якомога швидше створити другий. Новий шлюб, нова робота, нові відносини. Якщо позбавлення від паразитуючих елементів пройшло благополучно, людина повинна бути здатна відновити не схожий, а покращений кокон. Якщо вона не зрозуміла минулих помилок, вона відновить точно таку ж оболонку і прийде до точно таких же поразок. Це те, що називається «бігати по колу». З цього часу всі цикли стануть лише повторенням одних і тих же помилок.
Один з найскладніших етапів. Ми вперше чітко усвідомлюємо, що життя не нескінченне, що все важче тягнути на собі «зайвий вантаж», що необхідно сконцентруватися на головному.
Кар'єра, сім'я, зв'язки - все це не тільки усталене, але ще обросло безліччю непотрібних, прикрих умовностей і обов'язків, яких доводиться дотримуватися, тому, що «так треба». На цій стадії відбувається боротьба між бажанням рости, розвиватися і станом «болота», застою. Доводиться приймати рішення, що тягти на собі далі, а що можна скинути, від чого позбутися.
Наприклад, від частини турбот, навчившись розподіляти час і сили; від обов'язків по відношенню до близьких, поділивши їх на первинні, дійсно необхідні, і вторинні, ті, що ми робимо за звичкою; від непотрібних соціальних зв'язків, поділивши їх на бажані і обтяжливі.
42 до 49 років
Завоювання суспільства. Як тільки другий, покращений кокон відновлений, людина може пізнати повноту життя в шлюбі, сім'ї, роботі, своєму розвитку. Ця перемога призводить до двох нових типів поведінки.
Якщо людині важливі ознаки матеріального благополуччя: більше грошей, більше комфорту, більше дітей, більше коханок або коханців, більше влади, вона невпинно збільшує і збагачує свій новий покращений кокон.
Якщо людина відправляється на завоювання нових територій, а саме духовних, то починається справжнє творення її особистості. По всій логіці, цей період повинен закінчитися кризою самосвідомості, екзистенційним питанням. Чому я тут, навіщо я живу, що я повинна зробити, щоб життя набуло сенсу окрім матеріальних благ?
Після 42 років починається період другої молодості, причому не тільки у жінок, які стають «ягідками знову», але і у чоловіків. Ми нарешті перестаємо вимірювати свій вік числом прожитих років і починаємо мислити в категоріях часу, який ще належить прожити.
Чоловіків і жінок цього віку можна порівняти з підлітками. По - перше, в їх організмі відбуваються бурхливі зміни, викликані закономірними фізіологічними процесам. Вони, подібно підліткам, стають запальними, образливими, легко дратуються через дрібниці. По - друге, у них знову загострюється відчуття самості, і вони знову готові боротися за своє Я, навіть при найменшій загрозі незалежності. Боротися в сім'ї - з дітьми, які вже покинули або ось - ось покинуть батьківське гніздо, на роботі - відчуваючи себе вкрай незатишно і нестійко в ролі пенсіонерів, яким «наступають на п'яти» більш молоді.
Чоловіки стикаються з давно забутими питаннями юності: «Хто я?» і «Куди я йду?». Це точно так само і по відношенню до жінок, хоча, у них ця криза проходить набагато складніше.
Багато досліджень показують, що найбільш незахищеними протягом цієї кризи виявляються жінки, які вважають себе виключно домогосподарками. Їх доводять до відчаю думку про «порожнє гніздо", яким, на їхню думку, стає будинок, покинутий дорослими дітьми. Тоді вони розпочинають в будинку перестановку меблів і купують нові штори.
Багато хто сприймає цю кризу як втрату сенсу життя, інші навпаки, бачать в такому неминучому повороті можливість для подальшого зростання. Багато в чому це залежить від того, як були пройдені попередні вікові кризи.
У цей період можуть виявиться приховані ресурси і не виявлені досі таланти. Їх реалізація стає можливою завдяки перевагам віку, що відкрилися - можливості думати вже не тільки про власну сім'ю, а й про нові напрямки в роботі і навіть початок нової кар'єри.
49 до 56 років
Духовна революція. Якщо людині вдалося створити або відтворити свій кокон і реалізуватися в сім'ї і роботі, вона, природно, відчуває бажання знайти мудрість. Відтепер починається остання пригода, духовна революція.
Пошуки духовності, якщо вони ведуться чесно, не впадаючи в легкість груп або готових ідей, ніколи не будуть закінчені. Вони займуть все життя, що залишилося.
Після п'ятдесяти років починається вік «усвідомленої зрілості». Ми починаємо діяти, керуючись власними пріоритетами та інтересами більше, ніж коли б то не було. Однак, особистісна свобода далеко не завжди здається подарунком долі, багато хто починає гостро відчувати власну самотність, відсутність важливих справ та інтересів. Звідси - гіркота і розчарування прожитого життя, його марності і порожнечі. Але найстрашніше - самотність. Це в разі негативного розвитку кризи через те, що попередні були пройдені «з помилками».
У позитивному варіанті розвитку - людина починає бачити для себе нові перспективи, не знецінюючи колишніх заслуг, шукають нові сфери реалізації для свого життєвого досвіду, мудрості, любові, творчих сил. Тоді поняття старість набуває лише біологічного значення, не обмежуючи життєвих інтересів, не несе пасивності і застою.
Численні дослідження показують, що поняття «старість» і пасивність "абсолютно не залежать одне від одного, це просто поширений стереотип! У віковій групі після 60 чітко простежується відмінність між «молодими» і «старими» людьми. Все залежить від того, як людина сприймає власний стан: як гальмо або як стимул для подальшого розвитку своєї особистості, для цікавого повноцінного життя.
Всі ці кризові періоди, якими сповнене наша життя плавно переходять один в оден, як сходи, «завдовжки в життя», де не можна потрапити на наступну сходинку, якщо не постоїш на попередній і де, спіткнувшись на одній сходинці, вже не станеш плавно і правильно, рівно ставлячи ногу, на наступну. І вже тим більше, не вийде перестрибнути через кілька сходинок: все одно коли - небудь доведеться повернутися і доробити «роботу над помилками».
КІНЕЦЬ ДРУГОГО КВАДРАТА 4✖7 років
Далі розвиток триває по спіралі. Кожні сім років людина піднімається на один виток і знову проходить через ті ж питання: відносини з матір'ю і батьком, ставлення до бунту проти суспільства і до сім'ї.
Іноді деякі люди навмисне терплять крах в сімейних відносинах або на роботі, щоб бути змушеними почати весь цикли спочатку. Таким чином вони намагаються уникнути або відсунути той момент, коли їм доведеться перейти до духовної фазі, оскільки вони бояться зіткнутися самі з собою віч-на-віч.
І ще ... основні провісники і сама криза починаєте перед кордоном кінця циклу за кілька років (1 - 3 роки), відзначено на зображенні чорним кольором.
Немає коментарів:
Дописати коментар