Сім'я - це...

У всі часи сім'я була консервативною малою групою, яка ніколи поспішно не реагувала на різноманітні впливи навколишнього середовища, а прагнула цілісно їх осмислити та прийняти виважене рішення, яке б відповідало її інтересам. Внутрішня організація сім'ї зумовлена домовленістю її засновників - подружжям, яке в сімейних відносинах має культивувати турботу одне про одного, піклування, зрештою, зберігати, продовжувати, формувати нові родинні традиції, тобто мета спільного проживання уже наперед визначається подружжям під впливом старших родичів, інших референтних осіб, а згодом - усіма членами сім'ї, зокрема дітьми.
Сім'я - це місце та умова постійної реалізації власного досвіду, знань, без яких неможлива наступність поколінь і, як наслідок, гармонічне існування й розвиток людської спільноти. Сім'я зіштовхується з унікальними ситуаціями, труднощами й суперечностями, що виникають, як правило, в обмеженому життєвому просторі, стійкий первинний вплив якого на підростаючу особистість історично визначався певною замкнутістю, географічною близькістю родичів, відсутністю в сім'ї міграційних процесів, які б негативно впливали на рівень родинного інтимно-особистісного спілкування. Певна соціальна ізольованість сім'ї як групи, з одного боку, посилювала її родинні традиції, дисциплінованість, відповідальність, з іншого - обмежувала адміністративне, педагогічне та інші втручання до неї, навіть у випадках внутрішньої односторонньої або взаємної жорстокості.
Із соціально-психологічного погляду сім’я є малою соціальною групою людей, що заснована на шлюбі та(чи) кровній спорідненості і функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги.
Сім’я як мала група має певні особливості:

• жорсткі нормативні установки сімейних стосунків, що зумовлюються існуванням у кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли найдоцільніше створювати сім’ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обов’язки між членами сім’ї, які заохочення і санкції необхідно застосовувати до членів сім’ї в різних ситуаціях тощо; крім того, сім’я безпосередньо залежить від суспільних інститутів, що регулюють порядок взяття і розірвання шлюбу, особливих прав і привілей, застосування певних санкцій (наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо;
• чітко окреслену гетерогенність складу сім’ї за статтю, віком, що зумовлює різні потреби, ціннісні орієнтації членів сім’ї тощо;
• закритий характер сімейної групи, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження в сім’ю нових членів і виходу з неї, мало того, іноді неможливістю виходу із сім’ї (наприклад, неможливо припинити об’єктивно існуючу спорідненість, кровний зв'язок);
• чітко визначену поліфункціональність сім’ї, що часто пов’язано з великою кількістю сімейних ролей, численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер;
• “історичність”, тобто на життєдіяльність сім’ї впливають не тільки якісні етапи її розвитку (залицяння, народження дітей та ін.), а й безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сім’ї в їхніх батьківських сім’ях, коли вони самі були дітьми;
• чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний характер, що зумовлює велику суб’єктивну важливість багатьох, навіть об’єктивно незначних аспектів життєдіяльності сім’ї і робить (з урахуванням впливу певних культурних стереотипів) успіх чи невдачу в сім’ї винятково значущими для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний стан здоров’я.

На психічний і соматичний стан здоров’я людини особливо несприятливо впливають такі сімейно обумовлені переживання:

• глобальна сімейна незадоволеність, фрустрація через різкі розбіжності між очікуваннями індивіда і реальними умовами життя в сім’ї; при цьому характер впливу незадоволеності значною мірою залежить від міри усвідомлення такого стану. Якщо незадоволеність сім’єю усвідомлюється, вона обертається на відкриті конфлікти подружжя, взаємну агресію, якщо незадоволеність не усвідомлюється, а подружжя стверджує, що все нормально, пояснюючи негаразди в сім’ї виключно зовнішніми об’єктивними обставинами, це найчастіше призводить до неврозів, депресії, алкоголізму, акцентуацій характеру тощо;
• так звана сімейна тривожність, що виявляється в перебільшених страхах щодо здоров’я, певних особливостях спілкування та поведінки членів сім’ї і переживанні безпорадності, нездатності запобігти несприятливому перебігу подій;
• почуття провини, пов’язане із сім’єю, коли індивід вважає себе (усвідомлено чи неусвідомлено) винуватцем сімейних негараздів і через характерологічні особливості схильний сприймати поведінку інших членів сім’ї як обвинувачуючу, хоча насправді це не так;
• надмірне нервово-психічне напруження, пов’язане зі значними перешкодами щодо задоволення потреб сім’ї, коли навіть помітні зусилля індивіда не дають бажаних результатів, створюючи внутрішній конфлікт, який особливо загострюється тоді, коли сім’я висуває до цього члена сім’ї суперечливі вимоги і покладає на нього відповідальність за їх дотримання. Наприклад, коли дружина, звинувачуючи чоловіка у небажанні допомогти їй по господарству, водночас гостро критикує будь-які намагання чоловіка їй допомогти.

За останнє десятиліття намітилися ряд тривожних тенденцій, що свідчать про кризові явища в житті сім'ї, зачіпають як подружні, так і дитячо-батьківські стосунки.

 Тенденції розвитку сучасної сім'ї:

• зниження матеріального рівня сім’ї;
• зростання розлучень (абсолютне і відносне);
• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
• зменшення середньої тривалості шлюбу;
• відтермінування часу вступу до шлюбу;
• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу (т. з. громадянський шлюб);
• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;
• домінування однодітних сімей;
• збільшення позашлюбних народжень дітей;
• поява явища дитячої безпритульності;
• збільшення кількості одиноких людей, які свідомо не беруть шлюб;
• зменшення кількості повторних шлюбів, тощо.

Отже, полімодальна криза в суспільстві суттєво позначилася на сім'ї - торкнулася її норм і цінностей, а також широкого соціального контексту існування, вплинула на виконання основних функцій сім'ї, спричинила розквіт таких негативних явищ, як алкоголізм, жорстокість і насилля в сім'ї, дитяча безпритульність та ін. Проте сім'я як найближча мала група може виступати для людей - її членів, що переживають стрес, не тільки  як психотравмуючий,  а й реабілітуючий фактор.

Посилення реабілітуючого фактора пов'язане з нагальним завданням суспільства організовувати й надавати сім'ї адекватну соціально-психологічну і психотерапевтичну допомогу.

 Аналіз тенденцій розвитку сучасної сім’ї показує, що вона тяжіє до егалітарної нуклеарної малодітної сім’ї, часто з орієнтацією на подружню, у якій основна вісь стосунків визначається свояцтвом (чоловік — дружина), а не спорідненістю і батьківством.

Показники еволюції сім’ї :

 1) структурні зрушення (рух від спорідненості (батько — син) до свояцтва (чоловік — дружина), нуклеарності);

2) функціональні зрушення (егалітаризація);

3) активізація особистісної взаємодії членів сім’ї.

Різна інтенсивність цих процесів зумовлює виникнення й одночасне існування різних типів родин. Мало того, сучасна сім’я нагадує багатошаровий пиріг — у ній можна знайти риси і традиційних, і нових сімейних укладів.

Суперечливі тенденції у структурі і динаміці сім’ї одночасно з великою роллю сім’ї у забезпеченні особистого щастя людини актуалізують проблему стабільності шлюбу і сім’ї, грунтовної підготовки молоді до сімейного життя.

 Практичний психолог сьогодні вкрай потрібен при розв’язанні проблем сім’ї, підготовки молоді до сімейного життя, виробленні оптимальних шляхів попередження та розв’язання сімейних конфліктів тощо.

Джерела: 

1. Голод С.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты/С.И.Голод – Л.: Наука, 1989. – 138 с.

2. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования /О.А.Карабанова - М.: «Гардарики». 2005. – 310 с.

3. Малкина-Пых И.Г. Семейная терапия. Справочник практического психолога./И.Г.Малкина Пых - М.: ЭКСМО, 2008.-856 с.

4. Шнейдер Л.Б. Семейная психология: учебн. Пособие для вузов/Л.Б.Шнейдер – [Изд.4- е] -М.: «Академический проект»; Трикста,2008-730с.

5. Андреева Г.С. Социальная психология. /Г.С.Андреева – М.: МГУ, 1980. – 416 с.

6. Блейхер В.М. Толковый словарь психиатрических терминов /В.М.Блейхер, И.В.Крук – Воронеж: МОДЭК, 1995. – 640с.

Інформаційні ресурси:

Веб сторінка МДУ, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського;Наукова бібліотека національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;