Емоційна грамотність є джерелом особистої сили, необхідної для успіху в сучасному світі.
- Емоційна грамотність - це емоційний інтелект, що фокусується на любові.
- Любити (себе та інших) і бути любимим(-мою) (собою та іншими) - важливі умови емоційної грамотності.
- Уміння любити і приймати любов, втрачене у більшості людей, можна відновити і засвоїти за допомогою 5-ти простих транзактних вправ.
- Для покращення навику любові навчання емоційній грамотності включає в себе 3-и складних навики, кожен з яких має додатковий набір транзактних вправ.
Це такі навики:
а) казати про свої емоції і про те, що їх викликає;
б) розвивати здатність до емпатичної інтуїції;
в) вибачатися за шкоду, що спричинена нашими емоційними помилками.
Практикування цих особливих транзактних вправ в особистих стосунках, вдома, з друзями та на роботі з часом призведе до росту емоційної грамотності.
З допомогою цих вправ Ви можете стати більш люблячою людиною - людиною, яка відчуває любов до людей та вміє любити пристрасно та постійно, яка може бути ласкава з друзями та товариська з іншими людьми. Ви зможете краще впізнавати, виражати і контролювати свої емоції: Ви усвідомите, коли Ви злитеся чи радієте, соромитеся чи надієтеся, Ви зрозумієте, як продуктивно повідомити про свої почуття. Ви станете більш емпатійні і будете розпізнавати емоційний стан інших людей та реагувати на нього із співчуттям. Ви зможете взяти на себе відповідальність за емоційну шкоду, спричинену вашими помилками, і ефективно вибачитися. Замість того, щоб шкодити і заважати Вам, Ваші емоції зроблять Вас сильнішими і збагатять Ваше життя і життя тих, хто є навколо Вас.
Емоційній грамотності - інтелекту серця - можна навчитися, практикуючи особливі транзактні вправи, які спрямовані на усвідомлення своїх та чужих емоцій, властивість любити інших та себе, одночасно розвивати чесність і властивість брати на себе відповідальність за свої вчинки.
Ми емоційно безграмотні тому, що всі ми не одноразово проживали болючий емоційний досвід, через що наші емоційні системи відключилися. Як це відбувається? Наведу приклад фізичної травми. Коли ми отримуємо будь-яку побутову травму, ми не одразу відчуваємо сильний біль, спочатку ми відсмикуємо руку (якщо травма стосується руки), а тоді, через декілька секунд відчуваємо страшенний біль.
Чому ж ми не одразу відчуваємо біль? І чому, після фізичної травми, за якийсь час ми можемо спокійно про неї розповідати?
Тому, що нервова система на якийсь час впадає в шок і блокує біль, щоб вберегти нас від перевантаження. В такому випадку шок корисний, оскільки ми якийсь час не відчуваємо болю і, тому маємо кілька секунд, щоб усвідомити що відбулося.
Оніміння - природня реакція на травмування чи поранення. Коли біль від травми блокується, у нас з'являється можливість втекти або прийняти життєво важливе рішення, що ми не могли б зробити відчуваючи сильний біль і жах. Але фізичне оніміння, яке йде одразу після поранення недовге, лише на деякий час забезпечує анестезію, до того, коли з'явиться біль...
Оніміння, яке ми відчуваємо в результаті емоційної травми, за своєю природою таке ж. Фізична травма, зазвичай, є ситуативною, і оніміння, до якого вона веде є тимчасовим. Проте у випадку постійної жорстокості і емоційної травми оніміння стає хронічним. Ми виживаємо долаючи психологічні травми тому, що вмикаються механічні психологічні стіни, які захищають нас від болючих емоцій і відокремлюють нас від неприємних людей і болю, який вони нам роблять. Емоційну травму можна яскраво прожити знову, якщо згадати про те, що було. Емоційне оніміння береже нас від важких думок, спогадів про минуле, нічних жахіть. Це гарно виглядає збоку, проте цей компроміс досить проблемний. Психологічні стіни, якими ми загороджуємося від емоційного болю, можуть стати постійними і відокремлювати нас від хороших, люблячих людей; почуття радості, надії та любові. Те, що не дає нам відчувати емоційний біль, не дає нам відчувати й емоційне задоволення. До того ж, ці стіни можуть випадково завалитися і нас охоплять хаотичні, іноді сильно руйнуючі емоції.
Стан окремих людей змінюється від оніміння до повного включення високої чутливості до всіх емоцій. Обидві ці крайнощі є формою емоційної безграмотності. Коли емоцій немає взагалі або вони представлені надто яскраво, вони не виконують свої корисні функції.
Для відновлення після емоційних стресів важливо, щоб ми могли неодноразово згадати травми, які сприяли нашому відчуженню та обговорювати їх з розуміючими людьми. Але, зазвичай ми не обговорюємо такі травми і не відновлюємося після них. Навпаки, ми звикаємо до стану емоційної байдужості або хаосу. Емоційні травми, такі як жорстоке ставлення батьків або алкоголізм, зазвичай зберігають як таємну ганьбу і ні з ким не обговорюють. Емоційні травми повторюються тому, що ми не знаємо, як уникнути жорстоких, жадібних, нерозсудливих та егоїстичних людей, які роблять нам боляче. Ми, навпаки, продовжуємо спілкуватися з ними і моделі емоційного насилля повторюються. Саме тому емоційні травми накопичуються протягом життя і гнояться в далеких закутках душі, псуючи емоційне здоров'я жертви.
Не тільки ті, хто проживає сильний посттравматичний стрес, але й багато з нас живе в стані напівпостійного емоційного шоку. Оскільки болючі переживання повторюються знову й знову. Ми втрачаємо зв'язок з більшістю наших почуттів. Ми забуваємо болючі випадки, не пам'ятаємо, що відчували і, не знаємо нікого, хто міг би уважно із співчуттям вислухати нас, щоб розібратися з ними. Виходить, ми йдемо життям під "емоційною анастезією" і більшіть почуттів закриті в наших серцях, тому що ми постійно розчаровуємося в цьому підозрілому і ворожому світі.
Звичайно, далеко не всі зіштовхнулися в дитинстві з алкоголізмом чи грубістю батьків. Але, навть, звичайні злети і падіння під час дорослішання і в повсякденному житті можуть бути доволі болісними і привести до певного ступеня оніміння, як захисна реакція. Емоційні потрясіння починаються в ранньому дитинстві і супроводжують нас все життя. Нас сварять, коли ми граємо в захоплюючу гру ("Ти замовкнеш хоч на хвилину?"), або залишають нас самих, коли нам страшно ("Ти впораєшся"). Наші батьки можуть битися або, просто, не звертати один на одного уваги. Інші діти насміхаються над нами або б'ють нас, а іноді, це роблять навіть ті, кого ми вважаємо своїми друзями. З чиєїсь примхи нас роблять цапами відбувайлами або ображають нас.
Тут можу підсумувати, що у вище наведених прикладах жертви закриваються, німіють емоційно; а агресори так і не здобувають емоційного досвіду не отримавши відсіч, і теж стають емоційно неосвіченими. Що і в одному, і в іншому випадках може призвести до більш глибокого травмуючого досвіду в дорослому віці.
В дитинстві дитина може зіштовхнутися з емоційним стресом, грубістю і навіть насиллям. Часто нам відмовляють в любові або використовують її, щоб маніпулювати нами: проявляють її тільки якщо ми "гарно себе ведемо", і відмовляють, якщо вели себе "погано". Коли це відбувається вдома або в школі, ми вимушені приховувати свої почуття і бажання. Нас навчають, що проявляти свої почуття грубо, принизливо і нерозумно. В такий спосіб в нас розвивають емоційну безграмотність. Щоб задовільнити таких учителів та вихователів, нам в першу чергу потрібно блокувати свої емоції.
Часто батьки турбуючись тільки про найочевидніше, чи не дражнять нас в школі, чи нема у нас проблем з друзями, забувають поцікавитися нашими внутрішніми стражданнями: відмовами, складнощами, романтичними розчаруваннями або почуттям неповноцінності. Окремим батьким просто незручно питати дітей про їх почуття і обговорювати їхні емоції.
Ось так і відбувається марафон по колу, навчання та виховання емоційно безграмотних людей. А тоді ми звинувачуємо інших у своїх бідах і не бачимо очевидної проблеми у собі. Думаємо, що всі нам винні(((. А якщо так думають і всі, хто навколо нас? Що тоді?.....
Складові емоційної освіченості
1. Знання власних почуттів
Чи знаєте ви свої істенні почуття? Багато людей не можуть визначити почуття любові, сорому або гордості, а також не можуть назвати причини виникнення цих почуттів. Ці ж люди не можуть сказати наскільки сильні їхні емоції, навіть, якщо попросити їх класифікувати емоції як слабкі, сильні або непереборні. Якщо ви не можете визначити емоції, які відчуваєте, їх силу і наслідки, ви не можете сказати, з якою силою ці почуття впливають на вас та оточуючих вас людей.
2. Уміння щиро співчувати
Чи знайомі вам почуття інших людей? Ви розумієте чому люди відчувають ті чи інші почуття? Ви ототожнюєте ситуації і мотиви інших людей зі своїми? Це і є вміння "відчувати" інших людей, переживати їхні емоції, як власні. Більшість людей мають віддалене уявлення про почуття інших. Коли ми співчуваємо іншим, емоції людей резонують в нас. Ми інтуітивно відчуваємо, що це за почуття, наскільки воно сильне і що його викликало.
3. Уміння керувати своїми емоціями
Ви контролюєте свої емоції? Знань про свої емоції та емоції інших недостатньо щоб стати емоційно грамотним. Ми маємо знати коли і як виражені емоції або їх відсутність впливає на інших людей. Ми маємо навчитися закріплювати свої позитивні емоції, такі як, надію, любов і радість. Ми маємо також знати, як проявляти негативні емоції: гнів, страх або провину, щоб нікому не нашкодити, використати ситуацію в користь для себе або відкласти вирішення проблеми до кращих часів.
4. Відшкодування емоційної шкоди
Ви знаєте як вибачитися і загладити свою провину? Ми всі люди і всі ми робимо емоційні помилки, ображаємо інших, але рідко щось робимо для виправлення своїх помилок - надаємо перевагу не звертати на це увагу. Нам потрібно навчитися визнавати, що ми вчинили невірно і виправляти ситуацію. Для цього, нам потрібно взяти на себе відповідальність, попросити вибачення і загладити провину. Це важко, але якщо ми не будемо цього робити, такі помилки будуть постійно отруювати наші стосунки.
5. Об'єднання всіх навиків.
В кінцевому результаті, якщо ви отримаєте достатньо навичок, то розвиватимете особисту якість, яка називається "емоційною інтерактивністю". Це означчає, що ви зможете налаштуватися на почуття оточуючих вас людей, розуміючи їхній емоційний стан і знаючи, як ефективно взаємодіяти з ними.
Якщо ми емоційно грамотні, ми можемо заставити свої емоції працювати в нашу користь і оточуючих нас людей, а не проти нас. Ми вчимося контролювати складні емоційні ситуації, які часто ведуть до боротьби, брехні, нападів і травмують інших людей, а натомість, ми насолоджуватимемося такими емоціями як любов, надія і радість.
Якщо Вам потрібна допомога у підвищенні свого рівня емоційної грамотності? Якщо ви бажаєте підняти рівень свого життя і стати щасливішими? Ви хочете зробити свою бізнес-команду продуктивнішою?
Пропоную Вам ланцюжок транзактних вправ, які допоможуть підняти Ваш EQ. Ви зможете маючи ці вправи, без моєї участі, маючи детальний опис вправ, стати щасливішими!
Свій запит можете надсилати в коментарях або месенджерах (Контакти)!
Бажаю Вам розміти себе та інших!
