Перш ніж описати індивідуальну і групову терапію хочу запевнити, працюють обидві.
Важливим моментом в індивідуальній психотерапії є те, що психолог іде за клієнтом, екологічно аналізуючи все, що продукує його несвідоме (образи, символи, дії...). Це є великим плюсом в індивідуальній роботі, оскільки клієнту не потрібно гнатися чи гальмувати підстосовуючись під темп групи. Це не говорячи про менш травматичну роботу, оскільки бувають миті, які важко винести на обговорення групи. Фрейд казав, найкращий спосіб терапії - економічний: пацієнт страждає через порушення економіки лібідо; біологічні функції його сексуальності частково зазнали паталогічного викривлення, частково - витіснені.
Усуваючи актуальний невроз (невротичний застій), іншими словами соматичне ядро неврозів, ми одночасно усуваємо психоневротичну суперструктуру. Спочатку при розвитку неврозу відбувається наступний процес: зовнішня заборона, яка потім стає внутрішньою, викликає застій лібідо; це, в свою чергу, інвестує енергію в переживання едіпового періоду (3-5 років); застій лібідо продовжує існувати в результаті сексуального витіснення постійно забезпечуючи енергією психоневроз; виникає замкнене коло. Терапія повертає цей процес до самого початку: працюючи над психоневрозом, вона виводить в свідоме матеріал несвідомого, пов'язаний із забороною та фіксацією, створюючи можливіть усунення застою лібідо; якщо робота просувається успішно, витіснення і психоневроз стають непотрібними; більше того, вони стають неможливими.
А отже, роль соматичного ядра неврозів полягає в тому, щоб надати аналізу певну терапевтичну ціль: якщо пацієнт хоче покращити і зберегти самопочуття, йому необхідно установити задовільне генітальне сексуальне життя. І зважаючи, не тільки на емоції інших людей, а й свої; та свій досвід роботи в групі як учасника, можу сказати, що таким змістом особистого життя я не готова ділитися в групі. Я зараз, описуючи індивідуальну роботу з клієнтом, свідомо розумію, що у мені відбувається внутрішній конфлікт між мораллю та інстинктами, між соціальними нормами та моїм внутрішнім "Я", але саме це і є стержнем моєї можливості належати до соціуму. І звичайно я не хочу бути ним відштовхнута тільки тому, що поділюся з групою "табу" інформацією.
Все ж не можу критикувати і групову терапії. І теж ділячись своїм досвідом як тренера і як учасника - плюси є. Оскільки цей процес більш несвідомий для всіх учасників групи, хоча і перепускається через свідомість. В групі можна отримати різний новий досвід на одну ситуацію, а значить більше варіантів реакцій. Група демонструє кожному індивіду те, що він не бачить або не хоче прийняти в собі (принцип "дзеркала), а це навчає терпимості до інших і до себе.
Загалом і індивідуальна терапія, і групова терапія розширє нашу свідомість і гармонізує ставлення до себе та оточення. І щоразу, коли ви працюєте над своїм саморозвиток ви вдосконалюєтеся, стаєте ближчими до ідеалу.
